Сполучникова парадигмальність: позиційність, структурність і функційність

Анотація

У сучасній граматиці істотно переосмислюються традиційні підходи до тлумачення частиномовних класів слів через пошук відповідних когнітивних уявлень, функційних статусів, прагматичних орієнтувань та інше. Кожний із таких підходів цілком заслуговує на увагу, оскільки розглядає той чи той категорійний клас у відповідному аспекті: когнітивний розгляд із активним використанням концептуально-репрезентативного аналізу та когнітивно-матричного методу зосереджує увагу на встановленні основного чи визначального концепту частиномовного класу (предметність – для іменника, ознаковість – для прикметника та ін.), функційний – передбачає встановлення й диференціювання первинних і вторинних виявів лексемних множин категорійних класів, прагматичний – орієнтований на вивчення інтенційних можливостей відповідних форм частиномовних класів. У цьому розрізі істотним постає встановлення кваліфікаційних ознак частиномовного класу сполучників із простеженням особливостей і закономірностей їх парадигмальності, позиційності, структурності та функційності, оскільки в загальній множині наукових студіювань найбільшою мірою зосереджувано увагу на співвідносності аналітичних і синтетичних тенденцій у сполучниковому класі, а також на з’ясуванні спеціалізованості й транспозиційності в його структурі (К. Городенська, М. Мірченко та ін.), водночас актуальним постає з’ясування позиційного усталення і/чи неусталення сполучникових слів, встановлення ємності парадигмальності сполучників загалом та кожного зокрема. Не менш важливим є розкриття функційної наповнювавості сполучникових слів – від часткового до повного розмивання первинної семантики.