Підходи до визначення класифікації паремійних одиниць
Abstract
Паремії – один з основних кодів культури, що формувався багато віків і передавався від покоління до покоління; це презентація категорій та установок життєвої філософії народу як носія мови. Паремії образно називають автобіографією народу, дзеркалом його культури й душі, що зберігається в паремійній картині світу, мотивованій паремійним менталітетом народної свідомості. Саме в мові відображено національний характер народу, своєрідність його мовомислення, а це виразно фіксується насамперед у паремійному фонді лінгвокультури.
Literaturhinweise
Баран Я. А. та ін. Фразеологія: знакові величини. Вінниця: Нова книга, 2008. 256 с.
Бойко Н. І. Паремійна вербалізація мовленнєвих норм у «Галицько-руських народних приповідках» І. Франка. Література та культура Полісся. Вип. 86, 2017. С. 210–217.
Дей О. І. З фольклористичної спадщини Івана Франка. Недрукована передмова до збірки прислів’їв. Народна творчість та етнографія. Київ, 1963. № 2. С. 94–96.
Колоїз Ж. В. та ін. Російсько-український тлумачний словник паремій. Кривий Ріг: ФОП Маринченко С. В. 2016. 454 с.
Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: підручник. Київ: Знання-Прес, 2005. 591 с.