Дієслівне керування на тлі граматичних норм української літературної мови початку ХХІ сторіччя.
Abstract
У сучасній лінгвоукраїністиці дієслівне керування традиційно кваліфікують як такий тип синтаксичного зв‘язку між дієсловом і залежним від нього іменником чи займенником, за якого дієслово зі значенням дії, процесу чи стану вимагає від залежного (керованого) слова певної відмінкової або прийменниково-відмінкової форми [2, с. 3; 17, с. 67; 4, с. 36]. Такі граматичні форми керованих слів виявляють національну специфіку мови, закономірності сполучуваності слів, адже синтаксис становить «найяскравішу, своєрідну й колоритну частину індивідуальності всякої мови, даючи змогу найкраще висловлювати найтонші почуття, найгостріше обточувати думку» [6, c. 205]. У зв‘язку із цим пильної уваги потребує проблема реалізації нормативного керування українських дієслів, динаміки прескриптивної (обов‘язкової) граматичної норми, відбиття її в лексикографічних джерелах та мовній практиці.Literaturhinweise
Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. Вид. 5-те, перероб. і доп. Київ: Книга, 2010. 252 с.
Булаховський Л. А. Синтаксис (зв‘язки) другорядних членів речення. Відмінкова залежність (керування). Безпосереднє (безприйменникове) керування. Київ: Рад. школа, 1959. 33 с.
Вихованець І. Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. Київ: Наук. думка, 1971. 120 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник. Київ: Либідь, 1993. 368 с.
Вихованець І. Розмовляймо українською : мовознавчі етюди. Київ: Унів. вид-во «ПУЛЬСАРИ», 2012. 160 с.
Гладкий М. Проблема культури українського слова. Життя й революція. 1927. № 2. Т. І. С. 200 – 208.
Городенська К. Українське слово у вимірах сьогодення. Київ: КММ, 2014. 124 с.
Загнітко А. П. Граматична норма в сучасній лексикографічній практиці. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2015. Вип. 57. С. 13 – 17.
Караванський С. Ідіотизми сталінської ярижки у державній мові України. Львів: БаК, 2016. 224 с.
Коць Т. А. Літературна норма у функціонально-стильовій і структурній парадигмі. Київ: Логос, 2010. 303 с.
Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 304 с.
Курс сучасної української літературної мови: у 2 т. [за ред. Л.А. Булаховського]. Київ: Рад. школа, 1951.
Наконечний М. Українська мова : програма-конспект з додатком про новий правопис український. Харків: Рух, 1928. 264 с.
Пономарів О. Українське слово для всіх і кожного. Київ: Либідь, 2013. 360 с.
Синявський О. Норми української літературної мови. Харків; Київ, 1931. 367 с.
Співак Орест. Зміни в нормах дієслівного керування в сучасній українській літературній мові (20 – 90-і роки ХХ ст.) : автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 1997. 25 с.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис [за заг. ред. І. К. Білодіда]. Київ: Наук. думка, 1972. 515 с.
Терлак З. Проблема кодифікації синтаксичних норм. Українська історична та діалектна лексика. Львів, 2003. Вип. 4. С. 54 – 71.
Терлак З. Синтаксичні кальки в аспекті норми. Вісник Львівського університету. Львів, 2004. Вип. 34. Част. ІІ. С. 498 – 505.
Харченко С. Синтаксичні норми української літературної мови ХХ – початку ХХІ ст. Київ: Міленіум, 2017. 418 с.
Чак Є. Д. Складні питання граматики та орфографії. Київ: Рад. школа, 1978. 127 с. 22. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен, 1951. 402 с.
