Рекомендаційно-консультаційні матеріали до самостійного засвоєння здобувачами теми «іменник»

Abstract

Самостійне вивчення частин мови потребує певних зауваг. Іменник – частина мови з узагальненим значенням предметності. Частина іменників (ядро) предметна за своїм лексичним значенням. Вони є назвами конкретних предметів дійсності: стіл, вікно, гілка. До іменників належать також «опредмечені» назви уявлень про якість-властивість або дію-стан, що мис- 86 ляться поза зв’язком з носіями чи їх творцями – предмети у граматичному значенні. Предметність їх значення полягає в тому, що за відношенням до інших слів у реченні і за своїми граматичними властивостями вони уподібнюються до назв предметів: хоробрість, сприймання. Узагальнено-категоріальне значення предметності виражається в граматичних категоріях роду, числа, відмінка, які в іменника визначаються незалежно від інших частин мови, отже, є самостійними, визначальними. У реченні він є одним з найважливіших компонентів, що формують предикативну основу, може вживатися у функції морфологізованого підмета, додатка та неморфологізованого означення, обставини, іменної частини складеного присудка.