Українська термінографія: проблеми й перспективи розвитку (від витоків до сучасності).
Abstract
Створення спеціальних словників має відповідну історію та специфіку. Лексикографія – найдавніша галузь людства, особливе місце в ній посідає термінографія. Як стверджують дослідники, українська термінологічна лексикографія має понад двохсотлітню історію. Дослідженню термінографії присвячені праці зарубіжних лінгвістів – С. Гриньова, З. Комарової, В. Щербіна та ін. В українському мовознавстві на сучасному етапі теоретичні засади термінографії розробляють В. Дубічинський, О. Іванова, М. Комова, І. Кочан, Л. Симоненко, Л. Туровська та ін. Незважаючи на те, що питання відстеження витоків і вивчення становлення української термінографії не раз привертали увагу мовознавців, усе ж таки вони залишаються актуальними й сьогодні.References
Комова Марія. Українська термінографія (1948–2002): Бібліограф. покажчик. Львів: Ліга-Прес, 2003. 112 с.
Левченко П. Заметки о русинской терминологии. Основа. 1861, 6. С. 184–185.
Петрова Тетяна. Фітомеліоративна термінологія сучасної української мови та її відображення в термінологічному словнику комбінованого типу: монографія. Харків: ТОВ «ТПГ», 2018. 227 с.
Полюга Лев. Роль української лексикографії в утвердженні національної самобутності. Вісник Львів. ун-ту. Серія журналістики. 2003, 23. С. 144–152.
Симоненко Людмила. Українська термінографія: стан і перспективи. Мовознавство. 2014, 4. С. 28–35.
Downloads
Issue
Section
Розділ І. Проблеми філософії та феноменології мови, теорії та історії мови
