Ономастикон англійської мови в етимологічному, семантичному та когнітивному аспекті дослідження.
Abstrakt
Протягом останніх років дослідження особливостей функціонування власного імені набуває посиленої уваги. Вивчення власних імен, починаючи з часів античності до сьогодення, опиняється в руслі сучасних лінгвістичних напрямків, які досліджують мову як «дзеркало» національної культури. Модус функціонування власних імен, переважно антропонімів, полягає в ідентифікації об‘єктів ономастичного континууму унікального для кожної людини у сукупності їхніх перцептивних, когнітивних та афективних характеристик, релевантних для індивідуального референта. Ці імена кваліфікуються як індивідуальні імена – ідентифікатори.Bibliografia
Аксенова А.В. Семантика имени собственного. Языковые подсистемы: сб. науч. раб. Тверь: Твер. гос. ун-т, 2002. 198 с.
Горбаневский М.В. В мире имен и названий. Москва: Наука, 1988. 192 с.
Пак С.М. Имя собственное в лингвокогнитивном освещении. Вестник Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. Москва, 2004. № 1. С. 161–170.
Системы личных имен у народов мира: коллективная монография / [ред. колл.: Джарылгасинова Р.Ш., Крюков М.В., Никонов В.А., Решетов А.М.]. Москва: Наука, 1986. 383 с.
Стілов О. Семантична модифікація власних назв. Українська мова. Київ, 2005. № 2. С. 88–97.
Шерешевская Е.Б. О значении имени собственного: межвуз. сб. науч. трудов [Вопросы лексической и фразеологической семантики]. Ростовна-Дону, 1980. С. 14–20.
Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. Cambridge University Press, 1995. 598 c.
Rybakin A.I. Dictionary of English Surnames, Russian Language. Mосква: Наука, 1986. 586 c.
