Особливості гумористичного дискурсу українців
Abstract
Існує беззаперечна думка, що гумор відображає протиріччя дійсності, містить критичну оцінку та інструментарій засобів комунікації, які так чи так забезпечують мовленнєву діяльність у конкретних умовах комунікативної ситуації, що впливає на формування прихованих аспектів висловлювання. Гумористичний дискурс – це передусім певний текст, «занурений у ситуацію сміхового спілкування», характерними особливостями якої є: 1) комунікативна інтенція учасників спілкування уникнути серйозної розмови; 2) гумористична тональність спілкування, тобто прагнення скоротити дистанцію і критично переосмислити у м’якій формі актуальні концепти; це обопільна налаштованість учасників спілкування на сміх, гумористичне сприйняття всього, що відбувається, готовність жартувати і сміятися; 3) наявність певних моделей (стереотипів) сміхової поведінки, прийнятої в конкретній лінгвокультурі.
Literaturhinweise
Габідулліна А. Р., Жарикова М. В. Лінгвістична природа гумору: навчальний посібник. Слов’янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2021. 140 с.
Космеда Т. А., Халіман О. В. Мовна гра в парадигмі інтерпретативної лінгвістики: граматика оцінки, граматична ігрема: теоретичне осмислення дискурсивної практики. Дрогобич: Коло, 2013. 228 с.
Швачко С. О., Кобякова І. К. Соціолінгвістична природа гумору (на матеріалі текстів малого жанру). Проблеми зіставної семантики. Київ: КНЛУ, 2005. Вип. 7. С. 399–402.